Євген Сверстюк поспілкувався з прочанами УГКЦ, що йдуть зі Львова до Святоуспенської Унівської лаври

Понад тисячу прочан-учасників традиційної серпневої прощі зі Львова до Святоуспенської Унівської лаври (25-28 серпня) з першим днем 19-ї річниці Незалежності України привітав Євген Сверстюк. Зустріч вірян з відомим письменником, публіцистом, доктором філософії, головним редактором газети «Наша віра» (м. Київ), дисидентом, якого називають «Совістю нації», відбулася 26 серпня 2010 року в місті Звенигород. Євген Сверстюк відразу пожартував, що його розповідь стосуватиметься теми, з якої кожен вважає себе спеціалістом: «Бог та Україна». «Для багатьох українців Україна є свого роду релігією. І у цьому велика проблема. Під час боротьби з різними окупантами на першому місці опинявся патріотизм, який іноді перетворювався у фанатизм, дуже однобічний, вузький, небезпечний. У ті роки надзвичайний вплив на людей мав Митрополит Андрей (Шептицький). Він нагадував – Бог і Україна разом, але Бог вище. Також ніколи не варто забувати, що любити свій край, означає офірувати йому своє життя. Кожне покоління повинно дати тих людей, які приносять себе в офіру», – зазначив сучасний філософ. Колишній політв’язень закликав і нині жертвувати себе на вівтар Батьківщини у високому, безкорисному служінні. Бо без такого служіння немає продовження традиції і немає справжньої нації. «У нашій історії можна знайти безліч тих, у кого варто і треба вчитися, – зауважив письменник. – Насправді вже в самій природі людини закладена ця особливість, талант, хист до науки. Христос проповідував тільки три роки. Його свідчення бачило не так багато людей. Але вже два тисячоліття цей приклад наслідують». Євген Сверстюк переконаний, що християнську культуру і цивілізацію створили люди великої віри. І якби не цей духовний стимул, людство не мало б тих високих мотивів та помислів, які досі нас тривожать і будять. «Мені доводилося бути в таборах разом з воїнами УПА… Я пам’ятаю цих хлопців. Уявляєте, я вчився в середній школі, а вони вже були заарештовані і їм дали переважно по 25 років. Коли я закінчував університет, вони сиділи. Коли я працював в інституті, вони сиділи. Коли я був шестидесятником і заробляв на свій термін – 12 років, вони були ув’язнені. Я з великим інтересом дивився, що з них залишилося – з юнаків, яким у 18-20 років судилося чверть століття провести на зоні. Я вдивлявся в їхні втомлені, виснажені обличчя і мене найбільше вражало те, що вони залишалися з Богом. Бог і віра – єдине, що їх тримало там стільки років на дні», – зауважив Євген Сверстюк. Автор багатьох книг, серед яких «Собор у риштованні», «Блудні сини України», «На святі надій», зробив висновок, що яким би не був наш народ, його рятувала і здатна порятувати лише віра. Київський гість відвідав середню школу та краєзнавчий музей міста Звенигород, послухав екскурсію про славну історію колись княжого граду й пообіцяв побувати тут ще раз.  

Департамент інформації УГКЦ