З ініціативи Пасторально-місійного відділу відбулася нічна піша проща родин мігрантів із м. Дрогобича у с. Грушів

У переддень свята Воздвиження Чесного Хреста, у ніч із 25 на 26 вересня 2010 року, за сприяння Пасторально-місійного відділу УГКЦ відбулась піша проща родин мігрантів із м. Дрогобича у с. Грушів Дрогобицького району. Мета прощі – у молитві та покаянні віддати усі свої турботи Пресвятій Богородиці. Ця практика була започаткована ще минулого року о. Василем Поточняком, котрий служив на той час у м. Дрогобичі, виконуючи обов’язки голови молодіжної комісії. За його словами: «Ніч – це найкращий час на молитву. Коли усі зовнішні фактори, котрі відволікають увагу людини від Бога, практично, відсутні. Можна всеціло віддатись у Його руки та провід. Довколишня тиша і час, коли ми нікуди не поспішаємо, – найбільш сприятлива пора послужити своїй душі. Бачимо, що й Христос також у цей нічний час молився до Отця. Удень же ділився плодами цієї молитви». Зустріч паломників відбулася у БФ «Карітас» СДЄ. Темою прощі були роздуми над словами: «Хресту Твоєму поклоняємось, Владико…». Провадив це паломництво о. Ігор Козанкевич, директор БФ «Карітас» СДЄ. Після Акафісту до Грушівської Богородиці ми розважали над біблійною подією Христового служіння своїм учням – умивання ніг. «Ми покликані на цій прощі послужити один одному, щоб преобразилися серця. Так «мити ноги», щоби друга особа перемінилася, стала духовнішою, іншою людиною», – роздумує священик. У спільній молитві намірень ми відкривали Богові і один перед одним свої прохання: як приватні, спільнотні, так і суспільні. Зважаючи на те, що географія заробітчан сягає усієї України, та й з-поза її меж, зусиллями наших прочан було створено паломницький сайт Самбір-Зарваниця, метою якого було об’єднати людей між собою, полегшити спілкування та доступ інформації. Учасники мали змогу ознайомитись із функціонуванням цього сайту. Опісля – перегляд фільму «Проща», котрий був представлений на Синоді Єпископів у Львові, у якому люди, котрі потрапили за межі України з тих чи інших причин, ділилися пережитим та наболілим, відкривали реальність, котра часто-густо маскується за лаштунками гарних фраз та дефініцій, а чи навпаки, – висміюється і принижується. Близько 116 паломників (більшість молодь, найменшій – 7 років, найстаршій – 76 років) із Львівської, Івано-Франківської, Закарпатської областей, з мм. Дрогобича, Самбора, Львова, Борислава, Трускавця, Києва вирушили цієї осінньої ночі скласти свої прохання Грушівській Богородиці. Традиційно паломники заходять на відпочинок у «Назарет» – реабілітаційний центр для узалежнених від алкоголю та наркотиків, директорм якого є о. Козанкевич. Праця в групах на тему: «Як я розумію вислів: «Хресту Твоєму поклоняємось, Владико…» і «Якому ж хресту поклоняюся я?» змушували нас глибоко замислюватися  над почутим. На ранішній Божественній Літургії о. Ігор побажав усім прочанам: «Ісус потребує, щоб ми відірвалися від людських, фізичних, матеріальних і логічних справ. Він Бог, Котрий не поступає логічно, іде проти течії, «збирає там, де не розсипав», хоче нас перемінити на Свою подобу. Сьогоднішнє поклоніння хрестові – це поклоніння в дусі і правді. Ми прийшли сюди, щоб народитися в дусі. Є, звичайно, спокуса по-людськи вирішувати справи, однак Ісус хоче від нас більшого. Він просить, щоб ми на всі 100% почали думати духовно. Дуже бажав би, щоб ми повернулися додому, і люди біля нас захотіли стати іншими, бо Бог приходить у наше серце і творить у ньому любов», – завершив священик.

Іванна Рижан,
учасник прощі