За результатами співпраці УГКЦ з Державою запропоновано створити у Києві Культурно-інформаційний центр роботи з українськими мігрантами

Про це йшлося в ухвалі науково-практичної конференції «Українська міграція в контексті взаємодії Української Греко-Католицької Церкви та Української Держави», яка відбулася у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка 30 грудня 2011 року в контексті щомісячних зустрічей родин мігрантів, організованих Пасторально-місійним відділом Української Греко-Католицької Церкви. Вперше проблему міграції обговорили на високому науковому державному і церковному рівнях. Організаторами заходу виступили: Центр українознавства філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка та Пасторально-місійний відділ Української Греко-Католицької Церкви, а партнерами - «Карітас Самбірсько-Дрогобицької єпархії», Комісія УГКЦ у справах мігрантів, Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків із діаспорою Національного університету «Львівська політехніка» і «Пієта» (Івано-Франківськ). Представники УГКЦ, зокрема Пасторально-місійний відділ, та держава спільно обговорили сучасний міграційний стан, представили напрацювання та підготували пропозиції, внесені в Ухвалу. Українську Греко-Католицьку Церкву представляв Владика Йосиф (Мілян), голова ПМВ УГКЦ, та о. Василь Поточняк, виконавчий секретар ПМВ, координатор зустрічі. У своїй доповіді «Досвід УГКЦ у служінні мігрантам» Владика Йосиф зазначив, що Церква вестиме стратегію постійного моніторингу і супроводу емігрантства в різний період. Як зауважив єпископ, за статистичними даними, з 2008 р. із України виїхало 5 млн її громадян, за іншими дослідженнями – 7 млн. Цитуючи Блаженнішого Любомира, доповідач наголосив, що його твердження «ми – країна емігрантів» не втрачає своєї  актуальності. У доповіді він вказав на те, що міграція – це не лише негатив, як, зазвичай, вважають науковці та деякі церковні діячі. «У Португалії, наприклад, це явище сприяє економічному зростанню країни», – зауважив єпископ, незважаючи на те, що там кожний п’ятий є емігрантом. Відтак представив статистичні дані, де, за останніми результатами державного Інституту статистики, упродовж трьох років із Західної України виїхало 1,5 млн осіб, понад 60% – це вірні з Івано-Франківської, Львівської, Тернопільської областей. Загальна кількість закордонного українства сягає близько 20 млн осіб (це і ті, котрі там народилися, і ті, хто виїхав). Владика вернув увагу на духовно-соціальний фактор, стверджуючи, що «за цифрами стоять люди, і завдання Церкви – пригадати тим, хто на чужині, Христовий заклик: шукати відповіді, щоб у душах людей не забракло Бога». Еклезіальний (церковний) аргумент, на думку єпископа, вказує на те, що на практиці душпастирство зосереджувалося на тих, хто приходив до храму. Отож, «український еміграційний рух дозволяє проявити себе не тільки як Церкву свого права, а і як Східну Католицьку Церкву, яка крокує в напрямі патріаршества», – зазначав доповідач. Зауважив, на прикладі служіння о. Василя Поточняка, колишнього координатора греко-католиків в Італії, котрий створив там до 100 спільнот, що для організації спільноти за кордоном потрібно бути креативним, гнучким і чітким у позиції. Владика Йосиф озповів про діяльність Пасторально-місійного відділу УГКЦ, який, серед іншого, займається вірними, котрі потребують духовної опіки. ПМВ займається вірними у 37 державах світу: країнах Африки, Прибалтики тощо. «Ми не тільки хочемо бачити наших вірних у храмі, а намагаємося сприяти тому, щоб створювалися громади при Церкві, працювати з посольствами, представниками державних структур», – зазначав він. Відтак розповів про конкретні кроки, які робить і планує робити УГКЦ стосовно питання роботи з мігрантами. «Ми пробуємо створити якусь законодавчу базу, консультаційні пункти. Проводимо вишколи семінаристів старших курсів і шукаємо харизматичних кандидатів, які мали б бажання їхати на місії. Хочемо створити Євангелізаційний місійний інститут, який займався б цією проблематикою і готував кандидатів. Розпочали із семінарів, на які запрошуємо монахів і монахинь, котрі працюють і мають чим поділитися з іншими. На наступний рік заплановано курс для дівчат, потенційних кандидаток на дружин священиків. Створено базу для біженців. Розвиваємо морське капеланство в Одесі. Працюємо з дітьми емігрантів. На цей рік заплановано чимало таборів для дітей-мігрантів. Комісія у справах мігрантів створила скайп-спілкування між дітьми і батьками, які є за кордоном. Проводимо зустрічі, остання з яких відбулася з представниками єпископських конференцій у м. Кельні (Німеччина). Ми хочемо, щоб нас почули і зрозуміли», – підсумував голова ПМВ. У доповіді архиєрей торкнувся питання одруженого священства. Більш ніж 90 відсотків священиків УГКЦ є одруженими і це, на його думку, спричиняє конфлікт. «За кордоном бояться, що ми створимо невідповідну ситуацію в єпархії. Тому треба багато зусиль, щоб переконати, що одружене священство є особливістю Церкви Східного обряду», – зауважує єпископ. На завершення доповідач додав, що «ми присутні серед мігрантів не тільки щоб займатися духовною ділянкою життя людей, ми стараємося також підтримувати всі добрі починання тих, хто перебуває за кордоном», і зауважив, що повернення українців на Батьківщину змінює обличчя Української Держави - приїжджають українці європейські. Підсумовуючи, наголосив на важливості таких розмов і зустрічей, адже «через ці розмови колись дійде до того, що Україна матиме своє еміграційне право». З доповідями виступили також п. Теофіл Рендюк, заступник директора Департаменту зв’язків із закордонним українством, начальник відділу національних меншин та віросповідань МЗСУ, який, звертаючись до присутніх, сказав, що вони є тими, хто народжує п’яту хвилю. Додав, що скоро першій дитині, котра народилася на чужині, виповниться 100 років. Відтак навів статистичні дані і сказав про те, що наші українці представлені у 56 країнах світу, а в 265 країнах є українські корені.  Міграційний потік серед тих, хто виїхав у інші країни, становить: Росія – 10 млн, США – 1 млн 200 тис., Канада – 1млн 200 тис., Молдова – 645 тис., Аргентина – 250 тис., Бразилія – 500 тис., Узбекистан – 100 тис., Європа від 90 тис. і далі. Наголосив, що міграційний процес на сьогодні знаходиться в обіймах Церкви і Держави. Михайло Довбищенко, науковий співробітник Центру українознавства філософського факультету КНУ ім. Тараса Шевченка розповів про те, що крім позитивних моментів, міграція несе з собою також вплив культур, загрози і виклики перед суспільством, на які треба зважати. Звернув увагу на те, якими ми маємо побачити себе у перспективі членства в європейському народі, яке посідаємо місце, а також який досвід можемо почерпнути від сусідньої Росії. Вона, на думку доповідача, сьогодні стає перепоною для міжкультурного та міжнаціонального діалогу. Як він зауважує, вирішувати проблеми треба, беручи до уваги кризову ситуацію і те, чи ця міграція буде керованою. Пан Довбищенко звернув увагу на секуляризацію суспільства, яка сьогодні охопила Європу через високий рівень соціальних гарантів. «Люди, які добре заробляють, уже не хочуть мати дітей. Результат – старіння націй. Працездатних людей стає щоразу менше. В Англії церкви передають під мечеті, переобладнують під магазини», – наголосив доповідач. Вирішення цієї проблеми  він бачить у поверненні до традиційних цінностей і відтворенні нації традиційним шляхом. Світлана Кагамлик, старший науковий співробітник Центру українознавства філософського факультету КНУ ім. Тараса Шевченка, запропонувала відновити практику семінарів з видачею дипломів для українського зарубіжжя та створити на базі КНУ Культурно-інформаційний центр усього українства. Про специфіку роботи сімейних порадень розповів Максим Бондаренко, Комісія УГКЦ у справах мігрантів. Він, зокрема, звернув увагу на конфлікт пріоритетів у самій особі, яка стоїть на межі різних виборів. Назвав міграцію проблемою, у якій відстань помножена на час. Наталія Яцик, аспірант Прикарпатського національного університету, «Карітас Самбірсько-Дрогобицької єпархії», акцентувала увагу на «жіночому обличчі», яке носить явище міграції. Воно становить 65% від загальної кількості. А це, за її словами, створює проблему соціального сирітства. Про недостатнє висвітлення у ЗМІ питання дітей трудових мігрантів, про п’яту хвилю міграції говорила Оксана П’ятковська, науковий співробітник «МІОК» для дітей і родин трудових мігрантів. Зауважила, що п’ята хвиля мігрантів – це кваліфікована молодь, і додала, що якщо вона почне виїжджати з України, то будуть покинуті батьки і старші. На завершення доповіді п. П’ятковська анонсувала проведення Міжнародної науково-практичної конференції на тему: «Транснаціональні сім’ї як наслідок української трудової еміграції: проблеми та шляхи їх розв’язання», яка відбудеться у Львові 22 березня 2012 р. Підсумки роботи в групах відкрили проблеми та потреби, які існують у суспільстві стосовно теми міграції. Зокрема, було наголошено на тому, що саме через Церкву люди на чужині нерідко знаходили Бога і її служіння там, безсумнівно, має значну перевагу. Акцентувалося на аспекті потрібності людини. «У цьому напрямі більше практичних дій чинить Церква», - зауважують учасники. Рівно ж як і в плані роботи з сиротами держава поки що виконує декларативну роль, Церква ж, натомість, - виховну та духовну. Говорилося про недостатній рівень інформування самих мігрантів щодо існування організацій та програм щодо роботи з ними. Було звернуто увагу на проблему адаптації тих, хто повернувся, і на захист прав честі та гідності тих, хто працює за кордоном. Учасники зауважили, що поки лише УГКЦ у цьому плані  активно працює, тому є потреба налагоджувати співпрацю Держави і Церкви. Серед невирішених питань було озвучено: несвоєчасну виплату зарплати за кордоном, брак інформування, прийняття подвійного громадянства. Пропозицією, яка звучала в бік Держави, було налагодити систему чи створити організацію, щоб люди знали, куди їм звернутися за юридичною та соціальною допомогою. Зважаючи на все вищесказане, організатори зустрічі дійшли висновку, що на сучасному етапі надзвичайно перспективною є співпраця між УГКЦ і українськими державними структурами у вирішенні проблем закордонного українства з урахуванням понад столітнього досвіду діяльності УГКЦ еміграційного періоду. Відтак організаційний комітет за результатами конференції ухвалив: 1. Вважати сучасну діяльність УГКЦ важливим чинником забезпечення духовних, соціальних, культурних та інших потреб українців за кордоном і координатором їхніх громадських організацій. 2. Активізувати співпрацю УГКЦ з державними та громадськими структурами в Україні в питаннях допомоги українським мігрантам. 3. Звернутися до Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України з пропозицією ввести у відповідні навчальні дисципліни соціогуманітарного циклу вивчення сучасної української трудової міграції. 4. Звернутися у Національну раду з питань телебачення і радіомовлення з пропозицією запровадити цикл інформаційних радіо-і телепрограм, присвячених проблемам сучасних українських трудових мігрантів за кордоном та їхніх родин в Україні (погляд Церкви і Держави). 5. Звернутися до Кабінету Міністрів України з пропозицією виділити кошти для створення Культурно-інформаційного центру роботи з українськими мігрантами в Києві (на взірець духовних порадень в регіонах).  

Для Департаменту інформації УГКЦ

Іванна Рижан