У суботу, 22 листопада, Українська Греко-Католицька Церква, разом із іншими Церквами та релігійними організаціями України, буде торжественно поминати невинні жертви трагічного Голодомору 1932-33 років. Зібрані на своєму Митрополичому Синоді 29-30 жовтня цього року, єпископи УГКЦ постановили \"підтримати та всебічно сприяти належному проведенню відзначення 75-ти річчя Голодомору в Україні, широко залучивши до цього можливості наших парафій\"." />
АКТУАЛЬНО

За "від голоду конаючих братів" УГКЦ молилася ще у 1933 році

Четвер, 20 листопада 2008, 23:00
У суботу, 22 листопада, Українська Греко-Католицька Церква, разом із іншими Церквами та релігійними організаціями України, буде торжественно поминати невинні жертви трагічного Голодомору 1932-33 років. Зібрані на своєму Митрополичому Синоді 29-30 жовтня цього року, єпископи УГКЦ постановили "підтримати та всебічно сприяти належному проведенню відзначення 75-ти річчя Голодомору в Україні, широко залучивши до цього можливості наших парафій".
У суботу, 22 листопада, Українська Греко-Католицька Церква, разом із іншими Церквами та релігійними організаціями України, буде торжественно поминати невинні жертви трагічного Голодомору 1932-33 років. Зібрані на своєму Митрополичому Синоді 29-30 жовтня цього року, єпископи УГКЦ постановили "підтримати та всебічно сприяти належному проведенню відзначення 75-ти річчя Голодомору в Україні, широко залучивши до цього можливості наших парафій". У свою чергу, листом до всіх отців-душпастирів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ Блаженніший Любомир, Глава УГКЦ, доручив священнослужителям відзначення 75 річниці Голодомору "належно провести на парафіяльному рівні та взяти участь у офіційних місцевих відзначеннях". У рамках поминальних днів у всіх парафіях УГКЦ буде відслужено заупокійні Святі Літургії та панахиди з відповідними проповідями. Також запропоновано організувати походи на могили покійних, провести траурні академії, запалення свічок у вікнах тощо. У ці дні серед вірних Церкви буде поширено Пастирський лист Митрополита Андрея (Шептицького) та єпископату УГКЦ з проханням про поміч голодуючим на Великій Україні. "Україна в передсмертних судорогах. Населення вимирає голодовою смертю. Побудована на несправедливости, обмані, безбожництві та деправації людоїдна система державного капіталізму довела багатий недавно край до повної руїни", – писав до вірних УГКЦ Митрополит Андрей (Шептицький) у липні 1933 року. Усвідомлюючи, що немає можливості допомогти голодуючим безпосередньо, Митрополит Андрей закликав молитися за страждаючих: "Безсильні принести яку-небудь матеріяльну поміч конаючим братам, взиваємо наших вірних, щоби молитвами, постами, всенародною жалобою, жертвами і всіми можливими добрими ділами християнського життя, випрошували з неба помочі, коли на землі нема ніякої надії на людську поміч". Крім того, автор просив усіх християн цілого світу, усіх віруючих в Бога, а особливо всіх робітників і селян "долучитися до цього голосу протесту та болю і розповсюдити його у якнайдальші країни світу" (текст листа читайте у додатку).

Департамент інформації УГКЦ

Додаток Збережено мову оригіналу

Відозва до вірних Єпископату Галицької Церковної Провінції
"Україна в передсмертних судорогах"

Україна в передсмертних судорогах. Населення вимирає голодовою смертю; [Побудована – Авт.] на несправедливости, обмані, безбожництві та деправації людоїдна система державного капіталізму довела багатий недавно край до повної руїни. Перед трьома роками Зверхник Католицької Церкви, св. отець Папа Пій XI енерґічно протестував проти всего, що в большевизмі є противне християнству, Богови та людській природі, перес­терігаючи перед страшними наслідками таких злочинів. – І цілий католицький світ, а з ним і ми, лучилися з тим протестом. Днесь бачимо наслідки поступовання большевиків: положення з кожним днем стає страшніше. Вороги Бога і людства відкинули релігію – основу суспільного ладу, відібрали свободу – найбільше добро людини, зі свобідних горожан-селян – зробили невільників, і не мають досить розуму, щоби їх кормити за тяжку невільничу працю в поті чола. На вид таких злочинів німіє людська природа, кров стинається в жилах. Безсильні принести яку-небудь матеріяльну поміч конаючим бра­там, взиваємо наших вірних, щоби молитвами, постами, всенародною жалобою, жертвами і всіми можливими добрими ділами християнського життя, випрошували з неба помочі, коли на землі нема ніякої надії на людську поміч. А перед цілим світом знову протестуємо проти переслідування малих, убогих, слабих і невинних, та гонителів оскаржуємо перед Судом Всевишнього. Кров робітників, що в голоді орали чорнозем України, кличе о пімсту до неба, а голос голодних женців дійшов до ушей Господа Саваота. Усіх християн цілого світа, усіх віруючих в Бога, а особливо всіх робітників і селян, передовсім усіх наших земляків просимо прилучитися до цього голосу протесту та болю і розповсюдити його у якнайдальші країни світа. Усі радіостанції просимо рознести наш голос цілому світови: може дійде він і до убогих хатин конаючих з голоду селян. Нехай перед страшною смертю серед лютих страждань голоду буде для них хоч малою потіхою гадка, що їх брати знали про їх страшну долю, над ними боліли і терпіли, за них молилися. А Ви, страждучі й конаючі Братя, призивайте Милостивого Бога і Спаса нашого Ісуса Христа; люті терпите муки – принимайте їх за гріхи свої, за гріхи цілого народу й кажіть з Ісусом Христом: "Хай буде воля Твоя, Отче небесний!". Принята для Божої волі смерть – це свята жертва, що з жертвою Ісуса Христа злучена, принесе Вам Небесне Царство, а цілому народові спасіння. Надія наша в Бозі!

Дано у Львові в день св. Ольги, дня 24 липня р. Б. 1933.

ЦДІАЛ, Бібл., інв. № 8038 // Нива. серпень 1933. Т. 28. Ч. 8. С. 281–282.

Пастирський лист в справі допомоги великій Україні

Андрей Шептицький,
Григорій Хомишин,
Йосафат Коциловський,
Григорій Лакота,
Іван Лятишевський,
Іван Бучко.

Всечесному Духовенству і Вірним Божий Мир Архієрейське Благословення.

Протестуючи недавно проти злочинів большевицької влади на Придніпрянській Україні, а передусім проти злочинів поповнених на сільському населенню – Ми спільним письмом заохочували Вас до посту, жалоби, молитви, до добрих діл для випрошення з неба Божого милосердя для страждучих і умираючих з голоду наших братів. Ціле українське громадянство нашого краю послухало Нашого зазиву і Комітет Ратунку України установив по порозумінню з Нами на 29 жовтня – день національної жалоби і протесту, звертаючись до духовенства з проханням торжественних богослужень і відповідних проповідей на цей день. Ідучи назустріч бажанню Комітету, відзиваємося знову сим спільним посланієм до вірних Нашої Церковної Провінції. Відзиваємося спільним посланієм до всіх, щоби всіх з’єднати у любові для наших терплячих братів. Йде про рятування нашого народу, мусимо бути злучені Любов’ю до того народу Христовою любов’ю в одно. Ця любов розтягається далеко поза границі Нашої Церковної Провінції й обнимає всіх Українців і поза ними всіх терплячих, кривджених і вбогих. Вона обнимає і всіх незєдинених наших братів, що не мають великого щастя належати до вселюдної Церкви, до того Христом уставленого, а по цілому світі розсіяного всесвітнього брацтва любови. Наша любов звертається з особливим співчуттям і глибоким болем до тих, що там за кордонами терплять невиносимі муки і вмирають з голоду. На вид того, що там діється, дрож грози і співчуття переходить майже ціле людство. Але те загальне співчуття не ратує голодуючих. Людська поміч при найліпшій волі мало може супроти страшної руїни. Ми майже безсильними свідками нечуваних і небувалих подій. Все ж таки з великою вдячністю мусимо на цьому місці згадати ті спочування нашої недолі зі сторони многих людей і народів, викликані Нашим першим письмом. З особлившою вдячністю вітаємо започатковану віденським Кардиналом Архієпископом Теодором Інніцером акцію для ратування України через створення у Відні інтернаціонального, міжконфесійного комітету. А понад все віра кріпить Нас обітницею, що можемо упросити з неба Божого милосердя. Віра кріпить нас обітницею тріюмфу правди і справедливости. Ми віримо й надіємося, що "Воскресне Бог і розсиплються вороги Його і втікатимуть від лиця Його. Як щезне дим так і щезнуть, як тає віск від вогню. Так погибнуть грішники від лиця Божого, а праведники звеселяться". Першим нашим письмом ми взивали Вас взагалі до молитви, жалоби й покути, а сьогодні вертаємо до того самого та заряджуємо, щоби в неділю 29 жовтня – в день, коли обходимо празник Христового Царства – відбулися по всіх церквах торжественні богослуження, при яких буде відчитане се Наше письмо з відповідними поясненнями, притім додаємо ще усильну раду покутних діл, посту, сповіди й милостині. Від травня відбуваються по парохіях торжества, при яких українська молодь прирікає Христові Цареві досмертну вірність. В надії, що та посвята Христові обійме усю нашу молодь – особлившим покликом звертаємось до неї. "Много може молитва праведного" – каже св. ап. Яков. Ми тим словом звертаємося до Тебе, Українська Католицька Молоде: много може молитва невинних і чистих сердець. Прирікаючи Христові-Цареві в день Його празника на ціле життя вірність і послух, пам’ятай про тих, що конаючи в болях, не мають потіхи молитви, св. Тайн і христіянського похорону. Ви, невинні душі молодих, принимайте на себе хоч малу частину їх терпінь. Своєю покутою й молитвами сплатіть справедливости Божій за них. Такий закон Церкви – Христового тіла: як Христос муками і смертю заплатив за наші провини, так і ми одні за одних можемо терпіти, надолужувати, жертвувати своє життя та тим приспішувати кінцеву славну побіду Христа. Благодать Господа Нашого Ісуса Христа і любов Бога Отця і причастя Святого Духа най буде зі всіма вами.

Дано у Львові, Станиславові й Перемишлі дні 17 жовтня Ювілейного Року 1933.

ЦДІАЛ, Бібл., інв. № 1461 // Нова Зоря. 26 жовтня 1933. Ч 81 (679). С. 1.
ОСТАННІ НОВИНИ
ПУБЛІКАЦІЇ

«В Україні відбувається злочин проти людства», – Глава УГКЦ в ексклюзивному інтерв’ю для італійського видання «Il Foglio»27 липня

«Хтось каже, що в Україні має місце конфлікт, західні ЗМІ говорять про російсько-український конфлікт. Ні, в Україні немає жодного...

МЕДІА
Prev Next