Зустріч робочої групи Душпастирської ради з питань релігійної опіки в пенітенціарній системі та Департаменту виконання покарань в справі реформ законів про релігійне служіння у в'язницях

На перший погляд, справа не надто важлива, а на практиці обов'язок супроводу обтяжує персонал установи, не дає можливості збільшити час служіння. Це пострадянський підхід до в'язничного капеланства, який допускає проведення релігійного служіння як реалізацію прав на свободу світогляду та віросповідання, але не вважає капеланства як складову частину виховних та ресоціалізаційних  завдань пенітенціарної служби, у плані яких капелани є партнерами і вагомими помічниками на безоплатній основі. 

Капеланів представляла Душпастирська рада як дорадчий орган Міністерства юстиції у справах релігійного служіння у в'язницях. Голова Ради, о. Григорій Драус, зазначив, що справа супроводу здається мало значущою справою, але, як говорили про крок космонавта Ніла Армстронга, "малий крок для людини, але великий для людства".

Отець Григорій, на підставі досліджень світової практики, представив причини змін у плані супроводу капеланів: 

1. Обов’язок супроводу є наслідком пострадянського періоду, застосовується тільки на Кубі, у Білорусі (не в усіх установах) і частково в Росії. 

2. Немає супроводу капелана в жодній із демократичних країн.

3. В усіх демократичних країнах капелани (по кілька водночас в одній установі), в основному по 8 годин щодня здійснюють служіння. Це стосується як капеланів-волонтерів, так і штатних. Обов'язок супроводу стосується того, що керівництво обмежує служіння до кількох годин на тиждень через відсутність вільних працівників. 

4. В усіх країнах, де капелан виконує служіння без супроводу (і там, де супровід існує), не було жодного випадку агресії в’язнів на капеланa. 

5. Нагляд над капеланом може виконувати керівник відділення  або його помічник, котрий перебуває у відділені. 

6. Делегування працівника до супроводу є втратою часу для працівника, і кількість вільних працівників.

7. Не стосується в практиці супровід тих, хто працює в установах (учителів-чоловіків чи керівників виробництва).

8. Капелани виконують служіння на безоплатній основі, тому до їхнього бажання частіше виконувати служіння треба ставитися з повагою.

9. Працівник, делегований до супроводу, коли перебуває під час виконування капеланом служіння, фактично, не виконує свого завдання, бо і так на відділені перебувають інші працівники, які відкривають камери і супроводжують ув'язнених до місця служіння. Тим часом спеціально делегований до супроводу капелана працівник не виконує жодного завдання. Часто таким делегованим працівником є психолог, який обтяжений своїми обов'язками.

Представлено звіт про закони стосовно релігійного служіння в 38 демократичних  країнах усіх континентів. В усіх демократичних країнах (за винятком Куби, України, частково Росії і Білорусі) немає супроводу капелана. Отець Григорій Драус особисто це підтвердив, бо виконував служіння у в'язницях Польщі, Італії, Угорщини, Великої Британії, Камеруні і Австралії - усюди без супроводу. 

Однак, зважаючи на те, що в Україні є велика кількість релігійних організацій, котрі виконують служіння, і що серед капеланів є великий відсоток осіб, котрі раніше відбували покарання, голова Душпастирської ради виступив проти впровадження повної відсутності  супроводу, вказав на необхідність впровадження  спеціальних норм, які зважатимуть на вимоги охорони і специфіку  кількості осіб, що приходять в установу.

Священник пропонував, щоб супровід у відділені виконував не спеціально делегований працівник, і керівник відділення, що не суперечить принципам охорони. Оскільки є готові капелани до виконання служіння не одноразово на тиждень, а в повному вимірі, як це зустрічається в багатьох країнах, котрих можна спеціально  підготувати  на такому рівні, як готуються до роботи кандидати на працівника в’язничної установи (які мають прямий контакт з ув'язненими і самостійно пересувається установою), о. Григорій Драус і Душпастирська рада пропонували, щоб такими капеланами не обтяжувати персонал установи обов'язком супроводу.  

Пропозиція додатку до Кримінально-виконавчого кодексу, стаття 128, пункт 3: "Правила перебування капелана в установі.  Працівник проводить супровід капелана від КПП до відділення та після завершення  служіння від відділення до КПП. Під час служіння (в каплиці, камері або залі) за супровід капелана відповідає керівник відділення, на якому капелан проводить служіння. 

Капеланам, які на постійній основі і регулярно виконують служіння (мінімум 20 годин на тиждень), пройшли спеціально визначену підготовку (прирівнюється до рівня підготовки робітників установи, які працюють з ув’язненими) не делегується окремий працівник для супроводу на час виконання ним служіння".

Це питання буде предметом зустрічей з Комітетом Верховної Ради у справах правового забезпечення Пенітенціарної служби.

Катерина Шандигаєва