АКТУАЛЬНО

«Вдячність примножує, нарікання ж – це гальмо і гаяння часу й можливостей», – тренер з фінансів Олександра Грудзевич

П'ятниця, 19 квітня 2019, 12:13
Чому важливо говорити про гроші – зокрема, християнину? Як виробити корисні навички у ставленні до грошей і які психологічні проблеми, пов’язані із фінансами, існують у нашому суспільстві? Про це у щовівторковій програмі «Психологічна порадня» розповіла тренер з фінансового успіху Олександра Грудзевич.

У нашому суспільстві і сьогодні існує доволі дивний стереотип: духовній інтелектуальній людині говорити/думати/турбуватися про гроші ніби не личить, оскільки є щось вище за них. Така установка частково – залишок радянських часів, коли, з одного боку, культивувався певний аскетизм і мінімізація споживчих апетитів, проте ця, як і багато інших тез, виплекала лицемірство, а отже, наступний «відкат» в абсолютно іншу сторону – культу багатства, здобутого за будь-яку ціну.

До речі, цікавий факт: у Святому Письмі гроші, багатство, «золото» – як безпосередньо, так і символічно, згадуються у різних контекстах 2 350 разів, тобто врівноваженню цього питання в житті людини приділялася велика увага. Отці Церкви новітнього часу, як-от митрополит Андрей Шептицький, також не оминав цих питань і підкреслював, що «той нарід буде багатим, коли всі і кожна людина зокрема будуть заможними на своєму рівні».

Чому фінансова незалежність є важливою і яке вона має значення у християнському аспекті? Передусім тому, що дає певну свободу і можливість служити тими талантами, якими Бог наділив кожного з нас. Гроші – інструмент для досягнення цілей, проте і наслідок певних дій, звичок, ставлення до них.

«Що таке фінансова незалежність? – каже Олександра Грудзевич. – Це наслідок певних дій чи поведінки, коли людина може подбати про себе сама, відповідальність за власне життя, коли людина не залежить від зовнішніх обставин, не сподівається на, зокрема, державу. Це – капітал, більший чи менший, який людина здобуває все життя своєю працею і, що важливо, ставленням до грошей. Так, Бог подбає, але не забуваймо і про власну відповідальність за своє життя…»

Тренерка каже: на фінансовий стан впливають три речі – закони Божі, думки й переконання людини і певні техніки, які можна опанувати (заощадження, дисципліна витрат, розподіл коштів тощо). Існує і так звана психологія багатства/бідності: установка на багатство – це праця на результат, на цілі, прагнення більшого, врешті, готовність працювати і йти на ризики; установка на бідність – прагнення до стабільності, нехай і мінімальної, патерналізм і покладання відповідальності за своє життя на зовнішні фактори, залежність.

У цьому контексті важливим є ставлення до себе: якщо людина не вірить у себе, свої цілі, свою діяльність, має внутрішню установку «я цього не заслуговую/не зможу», результат буде відповідним. Багатство, підкреслює пані Грудзевич, – це, зокрема, і цілі, втілені у словах «мати, робити, бути». Людина, яка має цілі і налаштована на діяльність, не зупиняється  з думкою «немає грошей».

«Махатма Ганді свого часу казав: будуть цілі – знайдуться і кошти, – каже тренерка. – Коли ми справді починаємо думати категоріями цілей, справді прагнемо здійснити свої мрії – приходять можливості, у тому числі й фінансові. Наші думки впливають на це: ми або нарікаємо, або будуємо, шукаємо, прагнемо. Вдячність примножує, нарікання ж – це гальмо, стагнація і гаяння часу й можливостей, це гріх…»

Тренерка підкреслює: певні навички, чи інструменти багатства можна і потрібно опановувати, цього можна навчитися, якщо працювати над собою.

Це, зокрема, правило №1: десять чи хоча б п'ять відсотків своїх доходів, хоч би якими вони були, відкладати і  не торкатися їх за жодних обставин. Це, певною мірою дисципліна. Андрей Шептицький свого часу казав у своїх повчаннях: перша причина бідності – неорганізованість, небажання систематизувати щось у своєму житті, невпорядкованість. Багатство ж, наголошує тренерка, це дисципліна, налаштованість на довгі терміни: справжні капітали, як будь-який вагомий ресурс, збираються не за рік, у цій сфері «вже і негайно» не працює.

«Це – закон зерна, і про це йдеться у Святому Письмі, – каже тренерка. – Щоб зібрати врожай, потрібен час, праця і терпеливість…»

Правило №2, яке застосовується, в тому числі і  до питання фінансів: не боятися, бути відкритим і готовим до праці. Життя повсякчас дає масу можливостей, потрібно лише вміти їх бачити, зважувати і приймати.

Правило №3 стосується кредитів, проте не тільки. Ідеться про пріоритети і про таке поширене нині бажання створити враження. Тренерка радить брати кредитні зобов’язання лише на справді потрібні речі, як-от житло чи навчання, і в жодному разі – не на миттєві забаганки, так звані статусні покупки тощо. І пам’ятати: кредит – це зазвичай довгострокове зобов’язання, тож ставитися до такого кроку потрібно співмірно до власних можливостей і перспектив. Брати кредит у валюті, в якій отримується дохід, і не спокушатися на «дешевші кредити» у, скажімо, доларах: усі пам'ятають, яким ударом для тих, хто взяв доларові кредити, була криза 2009 року. Пам'ятати, що кредит і його погашення не повинні забирати більше від тридцяти відсотків доходу.

Ще один момент, чи правило: благодійність і ставлення до неї. Багато людей у світі мають таку настанову: десятину своїх доходів віддавати на допомогу ближньому. Напрямків у цьому сенсі є багато, важливо переконатися, що ця фінансова допомога справді потрібна і використовується на добро. Ще  один важливий момент – не можна давати і очікувати за це якоїсь віддачі, сподіватися, що «повернеться стократ», причому в грошовому еквіваленті. Такий настрій думок нічого спільного із благодійністю не має.

Продовження теми фінансової дисципліни і теми грошей – у наступній щовівторковій програмі «Психологічна порадня».

Повний стрім програми можна подивитися тут:

reradio.com.ua


ПУБЛІКАЦІЇ

«Биківня – наш біль і заклик до пам’яті», – роздуми владики Богдана Дзюраха над Биківнянськими могилами19 травня

Ця гробова тиша для мене говорить більше щось про нас самих, нині живучих їхніх нащадків. Ця тиша свідчить про смертоносну амнезію наших...

МЕДІА
Prev Next