«Ми не можемо примусити нікого ні до чого, але ми можемо змінити себе – і це буде натхненням для інших», – отець Тихон Сергій Кульбака
П'ятниця, 01 березня 2019, 10:46 Сімейні конфлікти – між чоловіком і дружиною, між батьками і дітьми тощо – одна із найпоширеніших проблем, з якою приходять до психолога, зазвичай уже на стадії безвиході. Щодо родинних стосунків нерідко просять поради в душпастиря – і це теж певною мірою жест відчаю. Чому і як родина з осередку тепла і любові перетворюється на пекло? І що робити в ситуації, коли продовжувати так жити стає неможливим? Про конфлікти в сім’ї й родині у щовівторковій програмі «Психологічна порадня» 27 лютого говорив о. Тихон Сергій Кульбака – священик і психотерапевт.-
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
- 18 липня розпочинає роботу Центр духовно-психологічної підтримки
- «Навіть в укриттях під обстрілами бавтеся в ігри»: 10 порад, як долати страх у воєнний час
- Владика Богдан Данило на Всецерковному форумі доповів про актуальне становище греко-католицької родини
Отець Тихон Сергій Кульбака – сам по собі примітна й відома особистість: греко-католицький священик з Мар’їнки на Донеччині, душпастирював у Донецьку, був одним із організаторів молитовного марафону в часи Революції гідності, потрапив у полон до сепаратистів, був звільнений, нині живе і працює у Львові – і як священик, і як психотерапевт (має 22 роки психологічної практики і 27 років служіння). Після полону важко хворів, але зміг подолати хвороби – завдяки Богу і людям.
Одна із ключових тез отця Тихона, зокрема й щодо конфліктів у стосунках між близькими людьми: іншу людину змінити неможливо, можна лише змінитиСЯ, змінити самого себе. Працювати над собою, своїми травмами і проблемами, які часто і є однією з причин важких стосунків. І ця праця дивовижним чином спонукатиме до змін іншу людину чи людей.
«Згадаймо євангельську історію про блудного сина, який пройшов довгий шлях світами й повернувся додому, але вже іншим, – каже священик. – Суть цієї притчі в тому, що зміни відбуваються лише тоді, коли ми переживаємо й набуваємо власних досвідів, проходимо свій шлях самі. Цей шлях неможливо пройти за когось – це питання доброї волі самої людини, яку заклав і дарував кожному з нас Бог. І якщо людина дивиться передусім на себе – дивиться без ілюзій, приймаючи себе такою, якою вона є, не тікаючи від відповідальності за своє життя, не звинувачуючи у своїх чи родинних проблемах когось – зміни можливі і в людині, і в її оточенні. І я, як священик і психотерапевт, був свідком таких змін не один раз…»
Діє закон сімейних систем: коли один із членів цієї системи починає змінюватися – змінюється і вся система.
«Ми не можемо і не зможемо примусити нікого ні до чого – навіть якщо здається, що це на добро. Це не так, – каже отець Тихон. – Якщо людина не хоче сама – ніякий примус не спрацює. Але ми можемо змінити себе, працювати з собою – і це буде натхненням для інших, пробудженням цього бажання, і поступово ці зміни відбуватимуться і з ними…»
Отець Тихон розповідає, що були випадки, коли на консультацію приходив хтось один із подружжя, пізніше – другий, потім їхні батьки. Чому? Тому що побачили, що інша людина стає впевненішою, спокійнішою, щасливішою в собі – стає іншою, і це надихає, «заражає».
Отець Тихон цитує своє улюблене прислів’я: працюй – ніби все залежить тільки від тебе, і молися – ніби все залежить тільки від Бога. «Важливо розуміти і приймати обидві ці умови: є Божа воля – і моя воля, і відповідальність за своє життя. Бо інколи всю відповідальність ми перекладаємо на Бога, але якщо нічого не змінюється в нашому житті, то, може, варто спитати себе – чи вичерпав я свої можливості й зробив усе, що від мене залежало?..»
На продовження теми відповідальності, у стосунках із собою і з іншими важливі особисті межі, відчування власного простору чи, у термінах психологів, – сепарація, відділення себе від батьків. Незавершена сепарація – це «невідпускання» батьками своїх синів/дочок – одна із причин і особистих, і сімейних драм як батьків, так і дітей. Отець Тихон каже: це відділення, окремішність, проживання власного життя відбувається з моменту народження і відділення від материнського тіла. З кожним роком і кроком дитина стає самостійнішою, набуває досвіду і відповідальності за власні вчинки і дії. У таїнстві шлюбу є слова про те, що «покине чоловік батька й матір, і приєднається до дружини своєї, і стануть вони одним цілим» – це етап нової самостійності та відповідальності вже не тільки за себе, а й за інших, за майбутню нову сім’ю.
Попри те, дуже часто таке відокремлення від батьків так і не відбувається – батьки продовжують впливати на життя своїх дітей, які давно мають власних дітей, контролювати їх. Саме такі несепаровані стосунки, фатальна взаємна залежність і несамостійність – як батьків, так і дітей, стають причиною міжособистісних конфліктів як у сім’ях, так і між поколіннями. Причому відбувається ланцюгова реакція: батьки передають такий досвід залежності своїм дітям, ті – своїм, і так далі. Це явище – хворобливої залежності, намагання впливати і контролювати чиєсь життя, і водночас власна нереалізованість, дуже розповсюджене на пострадянському просторі і це колосальна проблема – як особистісна, так і суспільна й екзистенційна.
«Основи життєвого сценарію закладаються в сім’ї, – каже отець Тихон Кульбака. – І коли чоловік і жінка несуть у собі травми своїх родин, і ці рани не зцілені – тобто не пережиті усвідомлено, не прийняті і не відпущені, – вони переносять ці травми і рани й на стосунки один із одним, а потім і на своїх дітей. Тому коли готуємо молодят до шлюбу, ми говоримо з ними і про це: якщо у вас зранені, непрості стосунки з вашими батьками, ці проблеми треба опрацювати, щоб не переносити ті ж сценарії у свою власну сім’ю…»
Такі несепаровані стосунки взаємної болісної залежності, за принципом гіперконтролю/опіки з боку батьків – і несамостійності, і невідповідальності за власне життя з боку дітей, є токсичними: у таких родинах всі незадоволені, нещасливі, усі страждають, але розірвати це порочне коло важко. До того ж такий сценарій передається: жінка чи чоловік, які мають недовершену сепарацію з батьками, не навчені проголошувати і захищати власні особистісні кордони, не будуть поважати кордони інших людей, і за тим же принципом виховуватимуть власних дітей. У таких випадках потрібні усвідомлені зусилля, щоб людина розуміла ненормальність такої поведінки і ставлення до себе й інших – тільки працею над собою можна перервати відтворення цього сценарію. «Потрібно брати відповідальність за своє життя і робити власні кроки – у тому числі, щоб вийти з такого токсичного стану», – каже отець Тихон.
Отець Тихон вважає, що однією із причин багатьох проблем і конфліктів є, як він каже, ненавченість, відсутність найнеобхідніших знань, умінь і навичок щодо міжособистісних стосунків. Як психотерапевт, він веде ознайомчий курс «Конфлікти у сім’ї»: зібрання для всіх охочих відбуваються щочетверга в церкві Марії Сніжної у Львові, початок о 18:30.
Повністю стрім програми можна подивитися тут:
«В Україні відбувається злочин проти людства», – Глава УГКЦ в ексклюзивному інтерв’ю для італійського видання «Il Foglio»27 липня
«Хтось каже, що в Україні має місце конфлікт, західні ЗМІ говорять про російсько-український конфлікт. Ні, в Україні немає жодного...
- Глава УГКЦ у 158-й день війни: «Нехай Господь прийме з уст нашої Церкви псалми та моління за всіх тих, які особливо просять нашої молитви»
- «Сила, яка походить із вірності Христові, є стержнем, який ніхто не може зламати», – Блаженніший Святослав
- Глава УГКЦ у 157-й день війни: «В ім’я Боже ми засуджуємо звірства в Оленівці і світ повинен це засудити як особливий вияв дикості й жорстокості»
- «Боже, почуй наш плач і поспіши нам на допомогу і порятунок!», – Глава УГКЦ у 156-й день війни
- «Бог йому дав серце і душу українського народу»: відбулася щорічна проща до Прилбичів з нагоди уродин митрополита Андрея Шептицького
- Глава УГКЦ: «Я горджуся українськими патріотами, які без найменшої краплі ненависті готові захищати своє»
- Блаженніший Святослав закликав українську молодь скласти присягу на вірність Христові
- Глава УГКЦ у 155-й день війни: «Помолімося, щоб не втратити скарбу віри князя Володимира»
- Блаженніший Святослав у День державності України: «Наша Держава – це для нас питання життя або смерті»
- Глава УГКЦ у 154-й день війни: «Нехай Господь Бог прийме у свої вічні обійми журналістів, які віддали за правду своє життя в Україні»
- Глава УГКЦ у 153-й день війни: «Принесімо наш біль перед Боже обличчя і будьмо певні, що Він нас вислухає»
- Глава УГКЦ у 152-й день війни: «Помолімся молитву заступництва за наших воїнів»
- «Віруюча людина не може бути байдужою, коли бачить страждання іншої людини», – владика Богдан Дзюрах
- «Серед нашого страждання творімо простір для прояву Божої всемогутності», – Глава УГКЦ у 6-ту неділю після П’ятдесятниці
- Глава УГКЦ у 151-й день війни: «Російське віроломство ми перемагаємо силою любові до нашої Батьківщини»