Мирослав Маринович: «Якщо Церква хоче, аби народ став народом, вона має прийти до молодих»

Дискусію провели на завершення Ювілейного року, присвяченого 125-літтю з дня народження патріарха Йосифа Сліпого.

Говорячи про складові творення єдиного народу, Мирослав Маринович відзначив, що в християнській традиції є дві передумови бути одним народом. «Одна передумова – подолання розділеності. Друга – очищення людей від усіх гидот їхніх...»  Якщо вже говорити зовсім сучасною мовою, то це набути соціальної, організаційної суб'єктності, а друга передумова – набути моральної суб'єктності. Тільки за цих двох умов можна стати народом», – сказав дисидент .

Пан Мирослав Маринович проаналізував ці умови.

Бути єдиним організмом

«В українців, на мою думку, є цікаві два рівні буття. Один рівень звичний в щоденному житті. І цей рівень характеризується словами: поділитися, ділення, розбіжності, відмінності... І все це обертається тим, про що криком кричали Шептицький, патріарх Йосиф... Не знаю, хто з великих не говорив про цю нашу рису, яка руйнує всі наші шанси. У чому причина? Сьогодні коли ми маємо постмайданне розчарування, дуже виразно видно, як працює цей механізм. Передусім ми втрачаємо довіру один до одного. Коли ми втрачаємо довіру, то починаємо людей підозрювати в будь-чому... І до таких людей неможливо пробитися з нічим щирим», – зазначив дисидент.

Цей брак взаємної недовіри, на його думку, призводить до того, що люди не спроможні бути в солідарними, не спроможні робити разом велику соціальну роботу. І це руйнівно діє на наші національні інспірації. Але при цьому всьому ми маємо феномен Майдану, коли той самий зневірений народ раптом переходить до тотальної довіри одне до одного…

У чому тут річ? «А це означає, що коли є довіра, то той самий народ, який не вміє бути в солідарності у звичному стані, на Майдані виявляє дивовижну спроможність бути в солідарності під час духовного піднесення», – вважає Мирослав Маринович.

І тут, на переконання дисидента, є велике завдання для Церкви, яким чином можна людину перевести в стан духовного натхнення. Тоді можуть включитися духовні реакції, які потрібні нам, українцям.

«Отже, потрібно тут шукати розгадку, бо це дуже важливо», – переконує пан Маринович.

Моральне очищення народу

«Я, щиро, не знаю, що ми можемо тут зробити, але переконаний, що без морального руху всередині держави ми не зможемо нічого зробити. У патріарха Йосифа є прекрасні слова: «...До кого належить молодь, до того і належить майбутнє. Молода душа – це терен боротьби, де вирішується питання, чи суспільність має бути християнською, чи безбожною. Вже замолоду рішення і стелиться життя людини і залежить від того, чи зародки добра чи зла візьмуть верх». Отже, саме молодь для Церкви сьогодні є місійною територією. І якщо Церква хоче, аби народ став народом, треба, аби Церква прийшла до молодих», – підсумував дисидент Мирослав Маринович.

Департамент інформації УГКЦ