«Страсний тиждень – це літургійне повторення і переживання страстей, смерті та воскресіння Христа», – о. Віталій Храбатин

«Іди за Мною»

«І Великий піст, і, особливо, Страсний тиждень – час нашого підготування до великого свята Воскресіння Христового: ми немовби тримаємося євангельської історії про страсті Христові, тобто про пасхальне таїнство… Великий тиждень – це літургійне повторення кожної події тих днів, описаних євангелистами: Церква у літургійних жестах, молитвах, читаннях і співах намагається роздумувати, що означає та чи інша подія і деталь, як ми повинні розуміти і переживати ці речі сьогодні. Тому що для Церкви, особливо у Літургії, це «днесь» як «сьогодні з Богом», підкреслюється особливо».

Богослов каже: сутність свята Воскресіння в тому, що Бог помер і воскрес для спасіння кожної людини, світло Христа засяяло для всіх і кожного. І тільки від волі й вибору людини залежить – прийняти це світло, бути з Христом, чи відкинути і відмовитися від Нього.

«У Євангелії постійно повторюються слова Христа: «Іди за Мною», тобто «ступай по Моїх слідах і не бійся», – каже отець Віталій. – Після воскресіння Христос з’являється посеред своїх учнів – близько до кожного з них. Тому від моменту воскресіння Христа жити з Ним означає, що Він є осердям, є всередині життя – не на відстані, не збоку і між іншим, а зі мною і в мені».

Великий четвер

Великий, або Чистий, четвер – це перший день «Великого тридення», літургійного спогаду про страсті Христові. У цей день Христос, на знак покори, братської любові і служіння, омив ноги своїм учням. У цей день на Тайній вечері Христос встановив Таїнство Євхаристії.

«Літургія у цей день підкреслює ці два моменти, – пояснює богослов. – Омовіння ніг – це жест служіння, Євхаристія – передчуття вічності. На Тайній вечері, у свято Пасхи, Христос святкує свою майбутню смерть, свою Пасху – так, як вибраний народ, ще не визволившись, уже святкував свою свободу. Христос на цій Вечері уже віддає себе – хліб і вино як Тіло і Кров: Євхаристія є символом великодушності Бога – більше від Себе Він дати не може».

У традиції Католицької і Православної Церков у Великий четвер освячується святе миро, через яке охрещений дістає благодать Святого Духа.

«Миро є символом і Ісуса, і Святого Духа, який нас торкається, – пояснює о. Віталій. – Тому те, що читаємо на цьому богослужінні, – те саме, що звучить в Таїнсві Хрещення: ми зодягаємося у Христа, тобто перебираємо Його запах. Ми помазуємося миром лише раз у житті, у хрещенні, і з того моменту ми ніби просякнуті Христом і Святим Духом».

У Великий четвер служиться Літургія Василія Великого, яка поєднується з Вечірнею, – як знак, що Тайна вечеря відбувалася саме ввечері. У цій Літургії повторюються слова: «Вечері Твоєї тайної, Сину Божий, причасником мене сьогодні прийми, бо ворогам Твоїм тайни не розповім і поцілунку не дам Тобі, як Юда, але як розбійник, визнаю Тебе: пом'яни мене, Господи, у Царстві Твоїм».

Що можна і чого не можна робити в Чистий четвер?

Усяка підготовка – як-от прибирання дому чи готування страв, є лише зовнішніми ознаками підготування до великого свята Великодня, підкреслює о. Віталій. Це важливо, але не це є головним і цього дня, і загалом.

«Не треба зосереджувати всю свою увагу і зусилля саме на цьому, – радить він. – Краще роздумувати про інше – про своє життя і спасіння. Спитати у своєму серці: Господи, якою дорогою ведеш мене? Адже далеко не завжди наші навіть найкращі плани і наміри збігаються із тим, чого хоче Господь».

Щодо того, що саме робити не можна, то християнство не має якихось особливих приписів, на відміну від інших релігій. По суті, є лише одне головне правило: люби Господа всією душею і люби ближнього, як самого себе.

Департамент інформації УГКЦ