«Синодальна діяльність єпископів як учителів віри є голосом для всієї партикулярної Церкви», – о. Віталій Токар у доповіді про виклики синодальності УГКЦ

У доповіді про виклики синодальності Церкви священник розповів про виконання синодальності в житті Церкві sui iuris (Церкви свого права).

«Патріархи зі своїми Синодами становлять вищу інституцію в усіх справах патріархату. Зокрема, вони мають право засновувати нові єпархії та призначати єпископів свого обряду в межах патріаршої території, зберігаючи при цьому невід’ємне право Римського Архиєрея втручатися в окремих випадках»,– зазначив доповідач.

Доповідач представив і принцип територіальності, втілення інституту синодальності у життя Церкви через законотворчість. «Через законотворчість, звершення судочинства, синодальну єдність всіх єпископів УГКЦ показує не тільки патріарший устрій, а й синодальність, яка присутня у її житті», – підкреслив о. Віталій Токар. За його словами, синодальна дорога Церкви може бути тільки у згоді з думкою Римського Архиєрея.

Читайте також: «Церква – це сопричастя любові, "бути, йти та діяти разом"», – владика Діонісій Ляхович у доповіді на головну тему Синоду

«Не може бути синодальності в Церкві без примату (як Петрового, так і патріарха). Тому-то не може бути синодальність на різних рівнях: локальному, помісному, вселенському без виконання першості. Синод не може проголошувати вчення, яке суперечить доктрині Церкви, оскільки у відході від вчення Церкви, втрачається синодальність», – підсумував доповідач.

Департамент інформації УГКЦ